17 червня відзначається людством, як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухи. У рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, прибічником якої є Україна (Закон України від 4 липня 2002р., № 61-IV), опустелювання розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників.
Один із найзагрозливіших, глобальних і швидкоплинних процесів сучасності є розширення опустелювання, падіння, повне знищення біологічного потенціалу Землі, що приводить до умов, аналогічних умовам природної пустелі.
Опустелювання або дезертіфікація - деградація земель в арідних, полуарідних (семіарідних) і посушливих (субгумідних) областях земної кулі, викликане як діяльністю людини (антропогенними причинами), так і природними факторами і процесами. До причин опустелювання слід віднести:
- Водний дефіцит. Відсутність потрібної кількості ґрунтових вод для забезпечення норм водного балансу для різних видів рослинності і сільськогосподарських культур.
- Тривала посуха. Спровокована змінами в кліматі, засуха впливає на екосистему в цілому. Процес опустелювання в такому випадку прискорюється.
- Кліматична аридизация. Надмірне пониження вологості повітря через збільшення температури і низького рівня опадів.
- Збільшення поголів’я худоби. Це призводить до надмірної Проріджена рослинності пасовищ. Через це кількість вологи в ґрунті значно зменшується. Особливо до висушення ґрунту призводить вибір пасовища біля джерел води, наприклад, свердловин. Практикована раніше методика кочових пасовищ втратила для багатьох скотарів актуальність, і тому пасовища знаходяться статично в одному місці, що призводить до неможливості відновлення рослинності.
- Вирубка лісів. При різкій вирубці лісу може початися ерозія ґрунту, особливо на схилах гір і рівнинах біля гір. Утворюються яри. Через зменшення лісових насаджень змінюється баланс вологи, тому не відбувається поступового танення снігу і збереження вологи в ґрунті.
- Соленакопичення. Збільшення рівня солей в ґрунті може відбуватися з низки причин. Перша, це перенесення солей з нижніх шарів ґрунту ґрунтовими водами в верхні шари. Між ґрунтовими водами, насиченими солями та мінералами, знаходяться проникні ґрунти - пісок, гравельні відкладення та ін.. Цей процес може мати і зворотний напрямок - з верхніх шарів сольові відкладення будуть проникати з ґрунтовими водами в більш глибокі шари ґрунту. Це характерно для низин і низьких рівнин.
- Вітряний клімат. Через вітер, який переносить породи, відкриваються більш глибокі шари ґрунту. Також соленакоплення може бути викликано техногенною діяльністю. Відходи шахт, фабрик і металургійних заводів зазвичай накопичуються в ярах і низинах. Звідти з ґрунтовими водами хімічні речовини потрапляють в ґрунт.
- Низький рівень ґрунтових вод. Основною причиною цього є природне осушення водойм. Пов’язаний цей процес зі зниженою кількістю опадів, які не можуть заповнити і нормалізувати потрібний водний баланс. Також рівень ґрунтових вод може знижуватися через штучно створені дренажі.
Способи запобігання і впливу на фактори опустелювання різні.
У сучасних умовах стан використання земельних ресурсів не завжди відповідає вимогам охорони, оскільки в результаті антропогенної діяльності порушено екологічно-безпечне природокористування, в першу чергу, порушено допустиме співвідношення площ угідь, зокрема ріллі, пасовищ, сінокосів, земель водного та лісового фондів. Не всі землі сільськогосподарського призначення, в тому числі орні землі, можна залучати до інтенсивного обробітку. Певна частина їх повинна носити обмежений характер.
Закон України «Про охорону земель» (стаття 24 та ін.) регламентує необхідність прийняття Загальнодержавної програми використання та охорони земель, проект якої тривалий час опрацьовувався, але так і не був затверджений Верховною Радою України.
Реалізація вищенаведених завдань та заходів поряд з розбудовою екомережі та розвитком природно-заповідної справи, належним виконанням існуючих галузевих державних цільових програм у галузі водного та лісового господарства, розвитку села тощо мають стати основними напрямами діяльності щодо покращення ситуації у сфері охорони довкілля, невиснажливого використання і охорони земель та інших природних ресурсів.
Державна політика щодо охорони земель має бути реалізована шляхом науково обґрунтованого перерозподілу земель з формуванням раціональної системи землеволодінь i землекористувань, з усуненням недолiкiв у розташуванні земель, створенням екологічно-сталих агроландшафтiв та агросистем, інформаційного забезпечення правового, економічного, еколого-економiчного i містобудівного механізму регулювання земельних відносин на всіх рівнях господарювання.
Управління Держземагентства у м. Луганську Луганської області