З 1 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про зайнятість населення». У Законі відбулись суттєві зміни щодо вирішення проблем безробітних, працевлаштування соціально незахищених громадян, стимулювання роботодавців для створення нових робочих місць та підтримки осіб зрілого віку, котрим складно конкурувати на ринку праці.
Розширено перелік категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, зокрема це стосується: чоловіків (жінок) та осіб, які замінюють одного із батьків і мають на утриманні дітей віком до шести років (згідно ЗУ «Про зайнятість населення», який був прийнятий у 1991 році, це право належало тільки жінкам); також це стосується чоловіків (жінок), які виховують без одного із подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, інваліда з дитинства (незалежно від віку) або інваліда І групи незалежно від причин інвалідності (згідно ЗУ «Про зайнятість населення», який був прийнятий у 1991 році, це право також належало тільки жінкам). Раніше особами предпенсійного віку вважались ті громадяни, яким до настання пенсії за віком залишалось 2 роки, згідно діючого Закону особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років (ст.14 Закону).
З метою стимулювання працевлаштування громадян, які недостатньо конкурентоспроможні на ринку праці роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце (робоче місце, яке створене у зв’язку із створення нового суб’єкта господарювання крім того, що створений шляхом припинення або збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створення шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника) громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (ст.14 Закону) і мають статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на 2 роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений (ст.26 Закону).
Діючим Законом вперше передбачено, що суб’єкт малого підприємництва (чисельність працівників до 50 осіб та щорічний обіг не перевищує 10 мільйонів євро), який створює нові робочі місця у пріоритетних видах економічної діяльності та працевлаштовує громадян, що мають статус безробітного на ці місця строком не менше ніж на 2 роки, впродовж першого року отримує компенсацію фактичних витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 27 Закону).
Також розширені можливості для підвищення конкурентоспроможності громадян віком старше 45 років. Особи віком старше 45 років, страховий стаж яких становить не менше 15 років, мають право до досягнення встановленого ст.26 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку на одноразове отримання ваучера (документ встановленого зразка, що дає особі відповідно до цього Закону право на перепідготовку, підготовку на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, спеціалізацію, підвищення кваліфікації у навчальних закладах чи у роботодавця) для підтримання конкурентоспроможності шляхом перенавчання за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності. Вибір професії (спеціальності) із затвердженого переліку, форми та місця навчання здійснюється особою. При цьому слід зазначити, що вартість ваучеру встановлюється у межах вартості навчання, і не може перевищувати десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законодавством. Оплата ваучеру здійснюється не за рахунок роботодавців, а за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, виходячи з його фінансових можливостей (ст.30 Закону).
У Законі встановлюються критерії для визначення видів громадських робіт:
– мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
– можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
– мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
– надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, якщо не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки (ст.31 Закону).
На теперішній час діє Програма зайнятості Луганська на період до 2017 року, де передбачені усі новації для населення та роботодавців.
Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради